voeto.ru страница 1страница 2страница 3
скачать файл
Національна академія наук України

Інститут держави і права ім.В.М.Корецького

Стефанчук Руслан Олексійович

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Спеціальність 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право


АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук


Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави І права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.



Науковий консультант -

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України, Заслужений діяч науки і техніки України Шевченко Ярославна Миколаївна,

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права.

Офіційні опоненти:

докгор юридичних наук, професор, академік АПрН України,

Заслужений діяч науки і техніки України

Кузнецова Наталія Семенівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри цивільного права;

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України Луць Володимир Васильович,

Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін;

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України Жилінкова Ірина Володимирівна,

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права № 1.

Захист відбудеться «4/ » лютого 2008 р. о /5~ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьох­святительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «2^ » грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, ц/

доктор юридичних наук Ch~^ І. М. Кучеренко

і ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



Актуальність теми. Питання особистих немайнових прав фізичної особи стає надзвичайно актуальним на тлі суспільних перетворень, які сьогодні відбуваються в Україні. Так, відповідно до ст. З Конституції України був закріплений абсолютно новий основоположний принцип пріоритетності людини та її внутрішніх (духовних) благ порівняно з іншими соціальними цінностями. На розвиток цього положення в Конституції України в розділі другому була закріплена низка фундаментальних прав та свобод людини і громадянина, яка за своїм змістом та обсягом є чи не найповнішим у Європі переліком основних можливостей та дозволів. Органічно увібравши в себе основні положення Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з відповідними додатковими протоколами. Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та інших міжнародних актів у сфері прав людини. Конституція України вибудувала власний каталог фундаментальних та непорушних прав людини, забезпечивши їх при цьому дієвими правовими гарантіями здійснення та захисту.

Водночас саме прийняття нового Цивільного кодексу України забезпечило найбільш повний галузевий розвиток указаних вище конституційних положень. При чому цивільне законодавство не просто інкорпорувало у свій зміст більшість із зазначених прав людини, перенісши їх у категорію особистих немайнових, чим надало їм характеру приватно-правових, але й забезпечило їх ефективне здійснення та всебічну охорону компенсаційно-відновлювальним методом, що грунтується на юридичній рівності сторін.

Найповніше зазначені положення відображено у Книзі Другій ЦК України «Особисті немайнові права фізичних осіб». Слід зауважити, що, виокремивши особисті немайнові права фізичних осіб у структурі Цивільного кодексу, Україна стала однією з перших на території країн колишнього пострадянського простору, хто втілив указані положення в життя. Річ у тім, що переважна більшість країн колишнього СРСР відхиляє ідею правової регламентації особистих немайнових прав фізичних осіб, обмежуючись винятково їх цивільно-правовим захистом у разі порушення окремих із особистих немайнових благ (ст. 23 ЦК Азербайджану, ст. ст. 151-153 ЦК Білорусі, ст. ст. 19, 161 ЦК Вірменії, ст. ст. 15, 16 ЦК Молдови, ст. 150-152 ЦК Російської Федерації, ст. 172 ЦК Таджикистану, ст. ст. 15-18 ЦК Туркменістану, ст. ст. 99, 100 ЦК Узбекистану та ін.) або ж закріпленням окремих із особистих немайнових прав (ст. ст. 17-18 ЦК Грузії, ст. ст. 144-146 ЦК Казахстану та ін.). З огляду на це потрібно визнати, що переважно особисті немайнові права фізичних осіб віднаходять позитивну регламентацію в ЦК України, а рівень їх легітимації, системності та стану кодифікованості с одним із найбільш якісних та прогресивних з-поміж тих, що існують не лише серед країн СНД, аіе й, мабуть, серед переважної більшості країн романо-германської системи права

Безперечно, такий стан справ, у першу чергу, зумовлений серйозними науковими дослідженнями в цій сфері, які лягли в основу розробки та прийняття нового ЦК України. При цьому вказана доклринаїьна база містить як фундаментальні праці дореволюційних цивілістів, зокрема, Ю. С. Гамбарова, Д. Д. Грімма, К. Д. Кавєліна М. М. Коватевського, М. М. Коркунова, Д. 1. Меєра, С. А. Муромцева К. О. Неволіна, С. В. Пассска, С. В. Пахмана, Л. I. Петражицького, К. П. Победоносцева, И. О. Покровського, В. I. Синайського, П. П. Цитовича,



2 Г. Ф. Шершеневича, так і роботи цивілістів радянського та сучасного періодів М М. Агаркова, С. С. Алексеева, С. М. Братуся, Е. П. Гаврилова, Д. М. Генкіна, В. П. Грибанова, О. М. Ерделевського, М. Д. Сгорова, В. А. Жакенова, Т. І. Ілларіо-нової, О. С. Іоффе, Ю. X. Калмикова, Я. I. Канторовича, В. М. Корецького,

0. О. Красавчикова, Л. О. Красавчикової, С. Н. Ландкофа, О. Л. Маковського,


М. С. Малєїна, М. М. Малєїної, В. О. Ойгензіхта, М. К. Почанського, В. К. Райхера,
В. О. Рясенцева, О. П. Сергеева, Є. О. Суханова, Ш. Т. Тагайназарова, В. О. Тархова,
В.С.Толстого, Ю. К.Толстого, К. А.Флсйшиц, Р. Й.Халфіної, Б. Б. Черепахіна
К. Б. Ярошенко та ін.

Водночас особливе значення для розвитку особистих немайнових прав мають наукові дослідження саме українських цивілістів, які не лише розробили загальні засади правової регламентації особистих немайнових прав, але й сформували їх систему. До їх числа слід віднести праці Ч. Н. Азімова, 1. А. Безклубого, Д. В. Бобрової, Т. В. Боднар, В. І. Борисової. О. В. Дзери, А. С. Довгерта,

1. В. Жилінкової, В. І. Кисіля, В. М. Коссака, О. В. Кохановської, О. Д. Крупчана,
Н. С Кузнецової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, Р. А. Майданика, В. Ф. Маслова,
Г. К. Матвеева, О. О. Мережка, О. А. Підопригори, О. О. Підопригори, О. А. Пушкі­
на, 3. В. Ромовської, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєсвої, Є. О. Харитонова,
Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишки та інших. Вагомий доробок у розвиток тих чи інших
різновидів особистих немайнових прав фізичних осіб був здійснений в останніх
наукових працях, авторами яких є С. В. Антонов, І. X. Бабаджанов, Н. І. Бєсєдкіна,

B. І. Бобрик, С Б. Буледа, Є. В. Григорович, Н. О. Давидова, О. М. Срмолова,


О. М. Калітенко, С. М. Клейменова, Н. В. Коробцова (Устименко), Л. О. Корчевна,
Л. В. Красицька, О. О. Кулініч, Б. К. Левківський, Л. В. Малюга, О. М. Мельник,

C. О. Міхно, А. Н. Ніязова, М. Л. Нохріна (Апраніч), Н. В. Павловська, В. П. Палігок,


О. А. Пешкова, О. О. Пунда, Г. Б. Романовський, Л. А. Савченко, І. В. Саприкіна,
В. С. Сииенко, А. В. Соловйов, С. Г. Стеценко, Є. В. Толстая, Т. А. Умаров,
Л. В. Федюк, А. О. Церковна, С 1. Чорнооченко, М. Л. Шелютто, С. І. Шимон та ін.

Проте незважаючи на таку кількість наукових робіт, і до сьогодні існує ціла низка загальнотеоретичних та практичних питань, пов'язаних із розумінням поняття, іалузевої належності, правової природи, змісту та структури особистих немайнових прав фізичних осіб, особливостей їх здійснення та цивільно-правового захисту, а також формуванням єдиної системи та її відображення у нормах цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, можемо стверджувати, що обрана для дисертаційного дослідження тема є актуаіьною як з точки зору теорії цивільного права, так і для напрацювання пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства й рекомендацій стосовно його практичного застосування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інсти'туту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Суб'єкти українського цивільного права» (державний реєстраційний номер PK0106U012117).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення, постановка та вирішення фундаментальних теоретичних проблем особистих немайнових прав фізичних осіб у цивільному праві, що мас позитивно вплинути на їх правову регламентацію, надасть можливість більш ефективного та повного їх здійснення та

З захист>', а також стане необхідною передумовою до побудови завершеної, всебічно обгрунтованої системи регулювання та охорони особистих немайнових відносин у цивільному праві.



Для досягнення мети у дисертаційному досліджені було поставлено такі завдання: проаналізувати наукові підходи щодо визначення поняття та гатузевої природи особистих немайнових відносин та особистих немайнових прав фізичних осіб у цивільному праві; визначити фактичний стан правового регулювання та охорони особистих немайнових відносин та закріплення особистих немайнових прав фізичних осіб у цивільному законодавстві України; встановити та розкрити критерії особистих немайнових прав фізичних осіб; виявити особливості змісту та здійснення особистих немайнових прав фізичних осіб у цивільному праві; з'ясувати специфіку цивільно-правового захисту особистих немайнових прав фізичних осіб; визначити систему особистих немайнових прав фізичних осіб та сформулювати науково-теоретичні пропозиції щодо закріплення цієї системи в цивільному законодавстві; дати правову характеристику різних видів особистих немайнових прав фізичних осіб; розробити конкретні пропозиції та рекомендації з питань удосконаїення цивільно-правового регулювання та охорони особистих немайнових відносин.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що носять особистий немайновий характер, а також особисті немайнові права фізичних осіб, які становлять зміст цих відносин.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо поняття, змісту, видів та системи особистих немайнових прав фізичних осіб.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в процесі роботи над дисертацією використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Використання історико-правового методу дослідження дозволило визначити основні етапи становлення і розвитку юридичної думки щодо особистих немайнових прав фізичних осіб. Порівняльно-правовий (компаративістський) метод застосовувався при аналізі цивільно-правових норм вітчизняного та зарубіжного законодавства, наукової літератури, сприяв виявленню аналогічних правових конструкцій щодо особистих немайнових прав фізичних осіб у праві іноземних держав та вивченню їх правового реі-улювання. Методи індукції та дедукції дозволили виокремити загальні та відмінні ознаки (елементи), притаманні окремим особистим немайновим правам, дали змогу визначити їх належність до певного виду суб'єктивних цивільних прав. Системний метод надав можливість поелементного сіруктурування особистих немайнових прав фізичних осіб у світлі функціональної взаємодії та взаємозв'язку виокремлених у ньому елементів, а також забезпечив їх групування в певну систему. За допомогою догматичного методу проаналізовано зміст норм чинного вітчизняного та зарубіжного законодавств, виявлено їх колізії і прогалини. Теоретико-прогностичний метод дав можливість запропонувати перспективну модель ефективної системи особистих немайнових прав фізичних осіб у законодавстві України. Формально-логічний метод використано як універсальний спосіб аргументації наукових висновків та пропозицій з удосконалення законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в цьому

4 дисертаційному дослідженні вперше в сучасному вітчизняному цивільному праві здійснено всебічну розробку дискусійних питань щодо особистих немайнових прав фізичних осіб. У дисертації вирішено важливу наукову проблему - сформовано основи цивілістичної теорії особистих немайнових прав фізичних осіб крізь призму основних категорій цивільно-правової науки, що дало можливість створити завершену, всебічно обгрунтовану систему нормативно-правової' регламентації особистих немайнових прав.

У результаті проведеного дисертаційного дослідження вперше сформульовано і обгрунтовано або додатково аргументовано низку наукових положень та висновків, які виносяться на захист:

Вперше:


  • обгрунтовано положення, що особисті немайнові відносини є видом суспільних відносин, які виникають між їх учасниками щодо юридичного закріплення за ними особистих немайнових благ та використання цих благ. За своїм характером ці правовідносини є первинними і самостійними в структурі предмета цивільного права, грунтуються на засадах юридичної рівності та вільного волевиявлення їх учасників, спрямовані на забезпечення приватного немайнового інтересу їх учасників, позбавлені економічного (майново-грошового) змісту, а також характеризуються абсолютним характером;

  • визначено, що під поняттям «особисте немайнове право фізичної особи» слід розуміти суб'єктивне цивільне право, яке за своїм змістом нерозривно пов'язане із особою-носієм, не має економічної природи походження та економічного змісту, а також спрямоване на задоволення фізичних (біологічних), духовних, моральних, культурних, соціальних чи інших нематеріальних потреб (інтересу). Об'єктом особистого немайнового права фізичної особи є особисте немайнове благо;

  • доведено, що зміст особистих немайнових прав становить сукупність правомочностей (можливостей) особи-носія. які включають у себе як позитивні правомочності (можливість юридично визнаватись володільцем відповідного особистого немайнового блага (благоволодіння) та використовувати його (благовикористання) в межах, в порядку і способом, що не суперечать закону та призначенню самого блага), так і негативні правомочності (вимагати від усіх інших учасників правовідносин не порушувати цього права), у тому числі правомочність захисту;

- запропоновано закріплення в цивільному законодавстві спеціального
правового статусу (правового модусу) «фізична особа публічного права», під якою
слід розуміти фізичну особу, яка є посадовою чи службовою особою органу
державної влади, органу місцевого самоврядування, іншим суб'єктом при
здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому
числі на виконання делегованих повноважень. При цьому обгрунтовано
необхідність визначення підстав та порядку обмеження здійснення та захисту нею
особистих немайнових прав;

- встановлено необхідність розширення часткової дієздатності малолітніх та


неповної дієздатності неповнолітніх осіб, включивши до неї право вказаних
фізичних осіб самостійно захищати свої особисті немайнові права шляхом
самозахисту в разі, коли захист цих прав батьками чи іншими уповноваженими
особами є неможливим або ж коли такий захист є неповним чи неефективним;

5


  • визначено, що здійснення особистих немайнових прав повинно відбуватись за системою принципів, яка носить складний трирівневий характер та містить у собі: 1) загальноправові (конституційні) принципи; 2) загальні цивільно-правові принципи; 3) спеціальні принципи здійснення особистих немайнових прав. У свою чергу до спеціальних принципів здійснення особистих немайнових прав фізичних осіб запропоновано відносити: а) принцип невідчужуваності особистих немайнових прав; б) принцип спрямованості здійснення особистих немайнових прав з метою задоволення фізичних (біологічних), духовних, моральних, культурних чи соціальних потреб; в) принцип первинності здійснення особистих немайнових прав, який означає, що в разі конкуренції суб'єктивних цивільних прав первинність у здійсненні повинна надаватись тим суб'єктивним цивільним правам, об'єктами яких є немайнові блага, що становлять вищі соціальні цінності; г) принцип самостійності здійснення особистих немайнових прав;

  • доведено, шо при компенсації моральної шкоди суди повинні, насамперед, брати до уваги можливість такої компенсації шляхом застосування способів, які не пов'язані із майново-грошовим відшкодуванням, зокрема, визнання судом факту порушення права, отримання добровільного вибачення з боку порушника тощо;

  • обгрунтовано, що розмір грошової компенсації моральної шкоди повинен визначатись судом на засадах дворівневої системи. Відповідно до цієї системи фізичній особі, порушенням особистих немайнових прав якої їй завдано моральної шкоди, запропоновано на вибір задоволення цієї моральної шкоди або отриманням фіксованого у законі розміру грошової компенсації, або ж наданням можливості вимагати визначення розміру грошової компенсації на підставі проведення експертизи;

  • визначено, що презумпція моральної шкоди в разі порушення особистих немайнових прав фізичної особи можлива лише тоді, коли порушуються права, об'єктами яких є вищі соціальні цінності життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність та безпека або ж у разі, коли моральна шкода завдана фізичною особою публічного права;

- доведено, що компенсація моральної шкоди шляхом примусового
вибачення є неприпустимою, крім випадків, коли моральна шкода завдана фізичною
особою публічного права;

  • обгрунтовано систему особистих немайнових прав фізичних осіб, яка маг такі складові: насамперед, виділяються два типи особистих немайнових прав: з.)універсальні (загальні) особисті немайнові права (які носять фундаментальний характер та належать усім без винятку фізичним особам); О) окремі (спеціальні) особисті немайнові права (якими наділені лише окремі фізичні особи унаслідок здійснення ними певної поведінки, наділення певним спеціальним правовим статусом (правовим модусом), або за інших обставин, що прямо передбачені законом);

  • встановлено, що перший тип універсальних особистих немайнових прав містить у собі дві групи. Перша група -універсальні (загальні) особисті немайнові права, що забезпечують фізіологічне (природне) існування фізичної особи - має у своєму складі такі роди: а) права, що забезпечують природну (біопсихічну) цілісність фізичної особи: 6) права, що забезпечують відтворюваність фізичної особи: в) права, що забезпечують природну відособленість фізичної особи. У свою чергу, друга група - універсальні (загальні) особисті немайнові права, що

6 забезпечують соціальне буття фізичної особи, поділяється на такі роди: а) права, що забезпечують індивідуалізацію фізичної особи в суспільстві; б) права, що забезпечують соціальний статус фізичної особи; в) права, що забезпечують свободу соціального буття; г) права, що забезпечують особисту інформованість фізичної особи; д) права, що забезпечують приватність фізичної особи. При цьому кожен із цих родів особистих немайнових прав фізичних осіб маг свій додатковий видовий поділ;

- доведено, що другий тип особистих немайнових прав фізичної особи


поділяється на такі групи: а) спеціальні (окреме особисті немайнові права фізичної
особи у сфері інтелектуальної діяльності; б) спеціальні (окремі) особисті немайнові
права фізичної особи у сфері сімейних відносин; в) спеціальні (окремі) особисті
немайнові права фізичної особи у сфері медичних відносин; г) спеціальні (окремі)
особисті немайнові права дітей та інших фізичних осіб, що мають вади у
дієздатності; д) посттанативні особисті немайнові права фізичніа осіб. Кожна із
груп має додатково внутрішню родову та видову диференціацію;

  • встановлено, що єдиною правомірною підставою для припинення життя, яка здійснюється з волі фізичної особи, є необхідна оборона, що вчиняється без перевищення встаноалених законодавством меж. З огляду на це обгрунтовано неможливість та недоцільність легалізації в Україні самогубства, самопожертви, еуганазії у будь-якій із наявних форм;

  • сформульовано поняття «здоров'я» не як «стану повного благополуччя», а як особистого немайнового блага, яким охоплюється наявний соматичний та психічний стан життєдіяльності організму, що визначається системою якісних та кількісних медичних показників;

- встановлено, що право на особисту недоторканність спрямоване на
забезпечення трьох різновидів особистої недоторканності фізичної особи:
а) фізичної недоторканності, яка включає в себе можливість фізичної особи за
власною волею та у власних інтересах використовувати своє тіло, у тому числі і
шляхом надання згоди на відокремлення його органів та/або тканин в межах,
порядку та у спосіб, що передбачені законом, а також і шляхом надання пожиттєвої
згоди на визначення долі свого тіла та його частин після смерті: б) психічної
недоторканності, яка включає в себе надання дозволу чи заборони втручатися з боку
інших осіб у процес формування власної психічної (душевної) організації;
в) моральнісної недоторканності, яка включає в себе надання дозволу чи заборони
втручатися з боку інших осіб у процес формування власної системи моральних
цінностей і засад.

  • обгрунтовано доцільність виділення та регламентаиії окремого особистого немайнового права на особисту безпеку фізичної особи, яке здійснюється шляхом визначення фізичною особою допустимого для себе рівня ризику в будь-якій із сфер життєдіяльності;

  • доведено, що поняття «гідність фізичної особи» слід розуміти не як її внутрішню (суб'єктивну) самооцінку, а як визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти та як «мінімальний стандарт поводження» із фізичною особою;

  • визначено, що право на особисту інформацію є особистим немайновим правом, відповідно до якого фізична особа може вимагати надання їй у доступній формі повної, достовірної та своєчасної інформації про саму фізичну особу, її

7 особисті немайнові блага та їх стан, її особисті немайнові права і порядок їх здійснення та захисту, інші відомості про предмети, факти, події, явища та процеси в тому змісті та обсязі, у якому вони забезпечують (можуть забезпечити) особисту безпеку фізичної особи, а також можливість використовувати вказану інформацію задля задоволення власних інтересів та потреб;

- обірунтовано необхідність закріплення особистого немайнового права на


приватність, під яким слід розуміти особисте немайнове право фізичної особи, що
забезпечує життєдіяльність фізичної особи у сфері сімейних, побутових, особистих,
інтимних та інших відносин, які не пов'язані із виконанням покладених на неї
публічних функцій, а також надає можливість визначати межі та режим доступу до
цієї приватності, дозволяти чи забороняти поширювати інформацію щодо неї;

- розроблено поняття «посттанагивних» особистих немайнових прав


фізичних осіб, під якими слід розуміти такі особисті немайнові права, що виникають
внаслідок і в момент смерті фізичної особи в інших осіб, які визначені законом чи
встановлені померлим і, як правило, спрямовані на захист доброго імені померлого.

Дістаю подальший розвиток:

  • положення, що моментом виникнення права на життя фізичної особи є момент її народження, тобто момент, коли відбулось відділення живонародженого плоду від організму матері. У разі ж мертвонародження дитини питання про виникнення (існування) права на життя у зародка порушуватись не може;

  • розмежування понять «медична допомога» та «медична послуга». При цьому під поняттям «медична допомога» слід розуміти поведінку уповноваженого суб'єкта, регламентовану відповідними нормативно-правовими актами і спрямовану на усунення загрози життю та здоров'ю (у разі, коли така загроза може стати непоправною та/або створити відповідну загрозу життю) фізичної особи. У свою чергу поняття «медична послуга» повинно охоплювати поведінку уповноваженого суб'єкта, регламентовану відповідними нормативно-правовими актами і спрямовану на підтримання (збереження), відновлення чи покращання здоров'я фізичної особи та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення;

  • твердження, що до системи особистих немайнових прав, які забезпечують соціальне буття фізичної особи, не можуть належати ті з них, які не мають приватно-правової природи (право на свободу об'єднання (ст. 314 ЦК України), право на свободу мирних зібрань (ст. 315 ЦК України) тощо), а також права, які мають декларативний характер («права на повагу до...»);

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає у використанні розроблених дисертантом у результаті дослідження пропозицій та висновків:

у законотворчій діяльності- в процесі підготовки та удосконалення вітчизняного законодавства, яким визначається правовий статус фізичної особи та закріплюються її особисті немайнові права Окремі пропозиції дисертаційного дослідження були направлені до Верховної Ради України і запропоновані як для удосконалення норм чинного цивільного і сімейного законодавства так і для прийняття нових законодавчих актів, зокрема Закону України «Про охорон)' репродуктивного здоров'я»;

у науковій роботі - для подальших теоретичних розробок проблем правової регламентації, а також здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичних осіб;

8

у правозастосовчій діяльності - при вирішенні спорів, пов'язаних із захистом особистих пемайнових прав фізичної особи; при підготовці науково-практичних коментарів ЦК України;



у навчально-методичній роботі - при підготовці і викладанні навчальної дисципліни «Цивільне право України» та спецкурсу «Особисті немайнові права фізичних осіб» у Хмельницькому університеті управління та права; при підготовці підручників і навчальних посібників; при проведенні постійнодіючих семінарів у Головному управлінні юстиції Хмельницької області: при проведенні семінару для молодих вчених на тему: «Сучасні проблеми цивільно-правової регламентації особистих немайнових прав фізичних осіб» у Київському регіональному центрі Академії правових наук України.

Усі вищезазначені впровадження посвідчені відповідними документами.



Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права інституту держави та права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.

Окремі результати дисертаційного дослідження було оприлюднено на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування в сучасний період» (м. Хмельницький. 14-15 травня 2002 р.); Науково-практичній конференції «Новий Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України» (Івано-Франківськ, 3-4 жовтня 2002 p.); Республіканському науково-практичному семінарі «Нові Цивільний та Господарський кодекси України і проблеми їх застосування» (м. Харків, 23 квітня 2003 p.); Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми» (м. Одеса, 15 травня 2003 р.); Науково-теоретичній конференції «Методологія приватного права» (м. Київ, 30 травня 2003 р.); 2-ой Всероссийской научно-практической конференции «Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности» (Российская Федерация, г. Москва, 26 марта 2004 г.); Міжнародній науково-практичній конференції «Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії та практики» (м. Харків, 29-30 квітня 2004 p.); Ill Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (м. Одеса, 14-15 травня 2004 р.); І Міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Свропейського Союзу» (м. Хмельницький, 11-12 березня 2005 р.); Українсько-німецькому правовому семінарі «Україна - Німеччина: погляд на законодавство, шляхи його вдосконалення та зближення в рамках європейського права» (м. Київ, 21-22 вересня 2005 р.): Науково-практичній конференції «Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи» (м. Київ, 24 листопада 2005 p.); Міжнародній науковій конференції «Римське приватне право і сучасність» (м. Одеса, 19-20 травня 2006 р.); Круглому столі «Наукові засади та практика застосування нового Сімейного кодексу України» (м. Київ, 25 травня 2006 p.); Ill Международной научно-практической конференции «Современное состояние и перспективы развития материального и процессуального права в условиях судебно-правовой реформы» (Российская Федерация, г. Пенза, 29-30 июня 2006 г.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч» (м. Київ, 28-29 вересня 2006 p.); Науково-практичній конференції «Правові

9 проблеми правового забезпечення медичної діяльності (м. Харків, 26 жовгня 2006 р.); Всероссийских Державинских чтениях (Российская Федерация, г. Москва, 9-Ю ноября 2006 г.); Круглому столі «Регулювання немайнових га майнових відносин громадян в Цивільному кодексі України» (м. Донецьк, 6 лютого 2007 p.); Науково-практичному столі «Проблеми здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичної особи в умовах євроінтеграції» (м. Хмельницький, 12 жовтня 2007 p.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 p.).

Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту всього опубліковано: 3 індивідуальні монографії; розділи у 7 науково-практичних коментарях ЦК України; глави у 6 підручниках та навчальних посібниках з цивільного права України: 42 статті в періодичних виданнях, 36 з яких опубліковано у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України; тези 18 доповідей на науково-практичних конференціях та інших наукових заходах: статті в «Юридичній енциклопедії».

Структура роботи. Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 541 сторінка, з них основного тексту - 447 сторінок. Список використаних джерел нараховує 1273 найменування і займає 61 сторінку. До роботи додано шість додатків на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання, його об'єкт і предмет, описано методи дослідження та його теоретичну основу, розкрито наукову новизну результатів дослідження, їх теоретичне та практичне значення, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та їх публікації.

Розділ перший <вагальнотеоретичні засади особистих немайнових прав фізичних осіб» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Особисті немайнові відносини в структурі предмета цив'тьного права» вміщено три пункти.

У пункті 1.1.1. «Генеза цшиїьно-правової доктрини щодо предмета цивіпьного права та включення до нього особистих немайнових відносин» порушено питання, пов'язані з розвитком цивілісгичних наукових поглядів щодо предмета цивільного права. Чільним є питанням включення до предмета цивільного права особистих немайнових відносин. Так, у роботі стверджено, що вперше питання щодо необхідності включення особистих немайнових відносин до структури предмета цивільного права було порушено в дореволюційний період. І на той час на тлі загального «майнового» підходу до формування предмега цивільного права висловлюватись позиції щодо необхідності розширення його предмета за рахунок включення до нього окремих особистих відносин (С. В. Пахман, Ю. С. Гамбаров, Й. О. Покровський та ін.). Після Жовтневої революції питання особистих відносини в системі приватного права, як і саме приватне право, стали другорядними, оскільки вважались «чужими радянському устрою» і таврувались як «буржуазні». Відновлення дискусії про необхідність розширення предмета цивільного права та включення до нього особистих немайнових відносин відбулось наприкінці 20-х

10 років XX сторіччя, і вже впродовж 40-х років XX ст. ідея про віднесення особистих немайнових відносин до предмета цивільного права стала фактично загальновизнаною серед науковців. Водночас залишалось невирішеним питання, який вплив на особисті немайнові відносини має здійснювати цивільне право. У роботі розглянуто позиції «негативної», «позитивної» та «радикальної» концепції, виділені О. О. Красавчиковим. Стверджено, що після прийняття ЦК УРСР 1963 року цивілістична думка переважною більшістю зайняла позицію «позитивної» концепції, іцо віднайшло відображення вже в Основах цивільного законодавства Союзу РСР та республік від 31 травня 1991 року, потім було відображено в Модельному кодексі країн СНД і на нормативному рівні закріплено в ЦК України від 16 січня 2003 року. Водночас в роботі з'ясовано, шо така позиція українського законодавця є найбільш прогресивною не лише з-поміж країн пострадянського табору, але й у країнах Східної Європи.

У пункті 1.1.2. «Проблема визначення підстав включення особистих немайнових відносин до предмета цивільного права» проаналізовано питання, пов'язані із з'ясуванням тих підстав, які визначають доцільність та необхідність віднесення особистих немайнових відносин саме до предмета цивільного права. У роботі розглянуто пропоновані позиції з цього питання, які за підставу такого включення вважають взаємооцінний характер (М. Д. Єгоров), суспільний стан учасників (С. С. Алексеев), можливість застосування єдиного методу (В. Г. Вердніков), можливість застосування єдиних способів захисту (В. Ф. Яковлев), рівність учасників (Ю, К. Толстой) тощо. Дисертант поділяє та розвиває думку тих науковців, які переконані, що підставою включення особистих немайнових відносин до предмета цивільного права є їх приватно-правовий характер. При цьому така підстава є не лише необхідною та достатньою, але й первинною для віднесенн тих чи інших відносин до предмета цивільного права.

У пункті 1.1.3. «Роль та значення особистих немайнових відносин у структурі предмета цивіпьного права» досліджено питання, пов'язані з визначенням місця особистих немайнових відносин у структурі предмета цивільного права. Автор зауважує, що вперше за всю історію цивільного нормотворення першість було віддано особистим немайновим відносинам порівняно з іншими, навіть із хрестоматійними для цивільного права майновими відносинами. Така зміна ролі та значення особистих немайнових відносин є логічною та такою, що повністю відповідає проголошеному в Конституції України принципу антропоцентризму, відповідно до якого людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються витими соціальними цінностями. У роботі також обгрунтовано висновок, то особисті немайнові відносини є первинними та самостійними за значенням у структурі предмета цивільного права, а їх юридичними ознаками є особистий характер, немайновість та абсолютність. Зроблено висновок, що особисті немайнові відносини є видом суспільних відносин, які складаються з приводу закріплення за їх учасниками особистих немайнових благ та можливості їх використання і є первинними та самостійними в структурі предмета цивільного права, грунтуються на засадах юридичної рівності їх учасників, їх вільного волевиявлення, спрямовані на забезпечення приватного немайнового інтересу їх учасників, позбавлені майново-грошового змісту, а також характеризуються абсолютним характером.

U

У підрозділі 1.2. «Поняття та ознаки особистих немайнових прав фізичних осіб» подано чотири пункти.



У пункті 1.2.1. «Проблема правової природи та галузевої належності особистих немайнових прав фізичних осіб» проаналізовано існуючі в літературі позиції щодо розуміння правової природи особистих немайнових прав. Автор піддає критиці позиції науковців, які вбачають в особистих немайнових правах правову природу особистого немайнового блага, елемента правоздатності чи особливого цивільного права. Натомість додатково обгрунтовано позицію тих авторів, які вважають, що особисте немайнове право фізичної особи носить правову природу суб'єктивного цивільного права. Окремо порушено також і питання галузевої належності особистих немайнових прав. Дисертант спростував твердження щодо конституційно-правової природи особистих немайнових прав фізичних осіб. Автор обстоює позицію, відповідно до якої позитивна регламентація тих чи інших прав у межах будь-якого галузевого законодавства не може бути визначальною для встановлення їх правової природи, адже при цьому неможливо буде встановити галузеву напежність тих прав, які мають «конкуренцію» у разі їх нормативного закріплення двома чи більше галузями законодавства Тому, на думку дисертанта, гатузева належність того чи іншого права повинна визначатись виключно з точки зору того, яка галузь права створює для відповідного правового явища загальні засади для його подальшого розвитку. Таким чином, особисті немайнові права фізичних осіб визначено як суб'єктивні цивільні права

У пункті 1.2.2. «Особисте немайнове право та особистий немайновий інтерес як дві форми реалізації дозволеної поведінки в приватно-правовій сфері» визначено, чи є суб'єктивне цивільне право фізичної особи єдиною формою цивільно-правових дозволів у приватно-правовій сфері. У першу чергу дисертант звертає увагу на «охоронювании законом інтерес», що носить немайновий характер, та визначає його співвіднесеність із особистим немайновим правом. Аналізуючи основні концепції з цього питання, дисертант лишає критиці ті з них, які визначають охоронювании законом інтерес як складову суб'єктивного цивільного права (Р. ф. Ієринг), як його передумову та мету (С. М. Братусь) чи поєднують їх обидві (Ф. О. Богагирьов). Дисертант переконаний, що вказані поняття є близькими, але далеко не тотожними, і їх співвіднесеність повинна розглядатись саме в загатьному векторі дозволеної (правомірної") діяльності. Тому підтримано та поглиблено концепцію, відповідно до якої охоронювании законом інтерес, на відміну від суб'єктивного права, є простим правовим дозволом, шо має характер прагнення та не забезпечений конкретним юридичним обов'язком.

У пункті 1.2.3. «Моністична та плюралістична концепції особистих немайнових прав фізичних осіб» розглянуто підходи щодо розуміння кількісного складу особистих немайнових прав. Аналіз чинного законодавства дає підстави визначити дві основні концепції: моністичну та плюралістичну. Відповідно до моністичної концепції законодавство повинно охороняти не окремі особисті немайнові права фізичних осіб, а радше єдине особисте немайнове право. Відповідна концепція впроваджена в деяких країнах Західної Європи. Так, зокрема в законодавстві Німеччини передбачена охорона єдиного (загального) особистого права в результаті закріплення правової конструкції Pers6nlichkeitsrecht, яке набуває своєї форми лише в множинності напрацьованих судовою практикою типах випадків. Більш поширеною все ж є плюратісгична концепція, яка виходять із

12 необхідності закріплення множинності особистих немайнових прав. Підтримуючи в цілому плюралістичну концепцію, ми все ж вважаємо, що в цьому напрямку більш правильним був би законодавчий підхід, відповідно до якого нормативна база щодо особистих немайнових прав, по-перше, містила загальні консолідовані положення щодо особистих немайнових прав фізичних осіб, по-друге, передбачала широкий каталог конкретних особистих немайнових прав фізичних осіб, чим здійснювала їх позитивну регламентацію, а по-третє, створювала реальну можливість охорони особистого немайнового інтересу фізичних осіб, не конкретизуючи їх в певне суб'єктивне цивільне право.

У пункті 1.2.4. «Ознаки особистих немайнових прав фізичних осіб як суб'єктивних цивільних прав» визначено видові відмінності особистих немайнових прав фізичних осіб від інших суб'єктивних цивільних прав. Унаслідок аналізу низки доктринальних та законодавчо закріплених ознак особистих немайнових прав фізичних осіб з'ясовано, що категорія суб'єктивних цивільних прав має такі характерні ознаки: 1)особистісність, яка полягає в їх нерозривному зв'язку із особою-носієм, у результаті чого фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав; 2) немайновість, яка свідчить про те, шо вони не мають економічної природи походження, економічного змісту, майново-грошової цінності (вартості) та в них відсутній економіко-майиовий еквівалент; 3) об'єктом цих прав виступає особисте немайнове благо; 4) цілеспрямування на задоволення фізичних (біологічних), духовних, моральних, культурних чи соціальних потреб. Решта ознак, які виділено в літературі чи законодавстві, можуть бути або ж факультативними для характеристики окремих видів особистих немайнових прав, або ж взагалі непритаманними їм. Зокрема, особисті немайнові права не носять абсолютного характеру, хоча і віднаходять своє здійснення в абсолютних особистих немайнових правовідносинах. Окремо в роботі піддано критиці такі ознаки цієї категорії прав, як загальний (універсальний) та природний характер, спрямованість на індивідуалізацію особи, особливий характер виникнення та припинення тощо. З огляду на все вище наведене запропоновано визначити особисте немайнове право фізичної особи як суб'єктивне цивільне право, яке за своїм змістом є тісно та нерозривно пов'язане із особою носієм, не має економічної природи походження та економічного змісту, а також спрямоване на задоволення фізичних (біологічних), духовних, моральних, культурних, соціальних чи інших нематеріальних поіреб (інтересу) І об'єктом якого є особисте немайнове благо.

скачать файл


следующая страница >>
Смотрите также:
Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві
857.25kb.
Виконавча дирекція фонду гарантування вкладів фізичних осіб
214.08kb.
Положення 07 вересня 2012 року про порядок ведення реєстру за №1547/21859 учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
120.31kb.
Закон україни про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Цим Законом встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок
267.46kb.
Реєстраційна картка
248.28kb.
Довідка органу державної статистики про включення товаровиробника до єдрпоу
15.71kb.
Рішення Від 27. 12. 2011 року Про встановлення розмірів ставок єдиного податку для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, по місту Комсомольськ
221.24kb.
Державна податкова адміністрація україни лист від 14. 03. 2005 p. N 2122/6/17-3116 Щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум заборгованості із заробітної плати, що виплачується працівнику підприємства за рішенням суду
18.04kb.
Рішення 7 сесії 6 скликання від 16 січня 2012 року №85 с. Юрівка Про встановлення ставок єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва фізичних осіб по Юрівській сільській раді
395.42kb.
Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням або за судовим рішенням, що не пов’язано з банкрутством
50.06kb.
Рішення Чернігівської селищної ради «Про затвердження щомісячних ставок єдиного податку для фізичних осіб та встановлення ставок збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на 2014 рік»
59.62kb.
Зміст перелік умовних позначень Вступ
526.05kb.